Інклюзія — це набагато більше, ніж архітектурна доступність чи наявність пандусів. Це насамперед мистецтво бачити людину раніше, ніж її особливості, та готовність суспільства змінюватися заради кожного. Саме така філософія рівності стала фундаментом ІІ Міжнародного форуму інклюзивного просвітництва «(не)Все про інклюзію», який 16 квітня об’єднав у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського науковців, політиків та практиків із України, Швеції, Грузії, Польщі та Великобританії.
Цьогоріч учасники зосередилися на темі розумного пристосування як ключового інструменту сталого розвитку. Відкриваючи захід, в.о. ректора ВДПУ Наталія Замкова підкреслила стратегічну важливість обраного напряму:
Сьогодні інклюзія — це не просто освітній тренд, а засадничий принцип державної політики. Ми прагнемо створити середовище, де кожен відчуває себе цінним та захищеним.
Цю думку підтримала голова вченої ради Наталія Лазаренко, яка зауважила, що університет бере на себе відповідальність за підготовку фахівців нового гарту, здатних реалізовувати принципи рівності не лише на папері, а й у щоденній професійній діяльності.
Модераторка форуму та керівниця «Хаб NotBox» Світлана Нагорняк, задаючи тон дискусії, влучно зазначила: «Мистецтво інклюзії полягає в тому, щоб адаптувати світ під потреби людини, а не вимагати від людини пристосуватися до негнучкого світу».
У межах панельних дискусій цей підхід деталізували представники влади. Зокрема, директорка департаменту освіти міської ради Оксана Яценко поділилася досвідом громади: «Наше завдання — зробити так, щоб кожна дитина, незалежно від її освітніх потреб, мала доступ до якісних знань у своєму районі, у своїй школі, поруч із друзями».
Про важливість соціального захисту та доступності послуг на рівні області розповіла Світлана Ярмоленко, наголосивши на системності змін у регіоні.
Науковий блок форуму заглибився у правові та психологічні аспекти безбар’єрності. Професор Ольга Паламарчук та доцент Тетяна Кронівець акцентували на нормативному забезпеченні прав осіб з інвалідністю, а учасники обговорення приділили особливу увагу інноваціям — від методики «Нумікон» до музикотерапії. В умовах воєнного стану окремим викликом стала психологічна підтримка дітей, що потребує нових підходів та емпатії.
Підсумком форуму стала резолюція, яка визначила дорожню карту майбутніх проєктів, ще раз довівши: інклюзія — це шлях, який ми маємо пройти разом.