Питання безпеки школярів в умовах війни дедалі частіше вступає в конфлікт із реформами освіти. Те, що ще кілька років тому здавалося логічним кроком до якісних змін, сьогодні викликає дедалі більше запитань – і тривоги серед батьків.
Один із таких прикладів – ситуація у Вінниці. Міська школа №26, яка нині забезпечує навчання для великого житлового району, має важливу перевагу: повноцінне підземне укриття. Саме такі об’єкти стали критично важливими після початку повномасштабної війни. У дні обстрілів вони рятують життя – не гіпотетично, а буквально.
Однак уже з наступного навчального року ця школа, як і багато інших, втратить старші класи. Відповідно до реформи, учні 10–11 класів мають навчатися у профільних ліцеях. І тут виникає ключова проблема: доступність.
У великому обласному центрі таких ліцеїв – лише кілька. Для багатьох підлітків це означає щоденні поїздки через усе місто – із пересадками, очікуванням транспорту та ризиками, які в умовах війни вже не можна ігнорувати.
Формально учням і батькам пропонують «вибір профілю». Але чи є він реальним, якщо обраний заклад розташований за десятки хвилин їзди? У більшості випадків рішення диктуватиме не інтерес дитини, а логістика і безпека. І це закономірно.
Проблема полягає не лише у відстані. У зимовий період міста вже переживали зупинку електротранспорту, блекаути, перебої зі світлом. Дорога до навчального закладу може перетворитися на щоденне випробування – особливо під час повітряних тривог. І якщо дорослі здатні адаптуватися до таких умов, то для підлітків це значно складніше і небезпечніше.
Ще один аспект – навантаження. Час, витрачений на дорогу, автоматично зменшує можливості для відпочинку та самопідготовки. У результаті реформа, яка мала б покращити якість освіти, ризикує створити додатковий стрес і перевтому.
Водночас Міністерство освіти і науки наполягає: реформа була ухвалена ще у 2017 році, і змінювати її не планують. Проте реальність 2026 року кардинально відрізняється від довоєнних умов. Тоді питання безпеки, укриттів і стабільного транспорту просто не стояли настільки гостро.
Складається враження, що освітня політика залишається негнучкою – ніби не помічає змін, які відбулися в країні. Але війна вже давно змінила пріоритети: сьогодні на першому місці не лише якість освіти, а й життя та безпека дітей.
Окреме питання викликає і рівень суспільної підтримки реформи. За офіційними даними, її схвалили 85% учасників опитування. Водночас багато батьків не мали змоги долучитися до подібних опитувань або не знають про їх проведення. Це породжує сумніви у репрезентативності таких результатів.
Ситуація, що склалася, потребує не скасування реформи, а її адаптації до реалій воєнного часу. Безпека, доступність освіти та реальні можливості родин мають стати не менш важливими, ніж концептуальні зміни.
Інакше «вибір», який пропонують учням, залишиться лише формальністю – без урахування того, якою ціною він дається.
#Вінниця #ОсвітаВінниця #ВМР #Школа26Вінниця #РеформаОсвіти
Віталій ГАНДЗЮК