Зала Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського сьогодні була наповнена особливою енергетикою. Це не була чергова офіційна лекція — це був простір, де тиша хвилини мовчання за полеглими героями переходила у вибухові аплодисменти, а серйозні розмови про державні нагороди межували з щирим сміхом. До студентів завітали ті, хто звик перемагати не лише суперників, а й обставини: Олександр Казік, Григорій Вовчинський, Ілона Казік-Варковець та випускниця вишу Ірина Буй.
За лаштунками золотих медалей
Репортаж із подібних подій зазвичай починається з переліку регалій, але цей мітап став винятком. Спортсмени свідомо знімали з себе «броню» чемпіонів, показуючи студентам-першокурсникам реальність професійного спорту.
Григорій Вовчинський, капітан команди, чия мудрість та виваженість вразили аудиторію, ділився досвідом, який не прочитаєш у підручниках:
«Якщо ти хочеш бути чемпіоном, ти повинен впевнено відповісти, навіть якщо тебе розбудять о другій годині ночі: чому саме ти забрав це золото? Причини мають створюватися щодня».
Особливий інтерес викликала історія про технічні виклики. Коли в Ірини Буй перед вирішальним стартом зламалася гвинтівка, саме командна робота та підтримка чоловіка допомогли налаштувати чужу зброю так, щоб вона принесла медаль. Це стало живою ілюстрацією того, що в паралімпійському русі перемога — це завжди результат синергії професіоналізму та глибокої особистої довіри.
Відкритий мікрофон: про забабони та «холодець»
Формат відкритого діалогу дозволив студентам запитати про все: від ритуалів перед стартом до того, як чемпіони святкують перемоги. Відповіді були несподівано земними та щирими.
«Як ми себе радуємо? Нарешті можна зайти в олімпійську їдальню і з’їсти те, чого не можна було під час дієти. А вдома — це мамині пиріжки та холодець», — з усмішкою розповідали атлети, викликаючи хвилю підтримки в залі.
Олександр Казік акцентував на дисципліні як головному секреті успіху, а Ілона Казік-Варковець, яка лише нещодавно дебютувала на Паралімпіаді, поділилася своїми емоціями від перших великих стартів. Наша випускниця Ірина Буй, яка вже має ступінь PhD, стала живим доказом для студентів факультету фізичного виховання, що наукова кар’єра та великий спорт — це паралельні шляхи, які підсилюють один одного.
Адміністрація університету активно долучилася до обговорення. Професор Наталія Лазаренко, голова вченої ради, звернула увагу на особливу «енергетику нескореності», яка панувала в залі:
«Ви особливі у своєму бажанні бути незламними. Справжніми українцями. Ми бачимо кадри змагань, але не бачимо, скільки сил і розчарувань за кадром».
Перший проректор Олег Блажко назвав гостей «величчю держави», а декан факультету фізичного виховання Інна Асаулюк, яка знає шлях Ірини Буй ще з часів її студентства, наголосила на надійності та витримці атлетів, запросивши їх передавати свій досвід майбутнім поколінням уже в статусі викладачів.
Ця зустріч завершилася не просто спільними фото. Вона залишила у студентів розуміння: поразка — це не кінець, а привід зробити наступний крок. Як влучно зазначив Григорій Вовчинський:
Важливо зробити все, щоб тобі не було соромно за той час, у якому ти знаходишся
У Вінниці відбувся масштабний чемпіонат області з ММА: понад 300 учасників та відбір до збірної