Він не мав іти на фронт через стан здоров'я. Проте коли почалося повномасштабне вторгнення, Василь Кошін з Вінниччини вирішив інакше. Чоловік пройшов пекло боїв, понад чотири роки російських тюрем і нарешті 26 червня 2026 року повернувся додому під час великого обміну. Про цей довгий шлях додому журналістам розповіла його донька Вікторія.
Таємний контракт і перші бої
Василь народився в селі Писарівка, виростав на Вінниччині в селі Качківка. Свого часу закінчив Одеське військово-морське училище, згодом працював у столиці. Проте 7 березня 2022 року родина отримала несподівану звістку: чоловік написав доньці, що вирушає на службу.
Як з'ясувалося пізніше, Василь пішов до військкомату потай від рідних. Будучи комісованим, він наполіг на підписанні контракту.
«Тато сказав: "18-річні хлопці йдуть воювати, а я чим гірший?". Він просто тихо підписав контракт і став на захист країни», — згадує Вікторія.
 |
| Фото suspilne.media |
Студентка-журналістка проти бюрократії
Спочатку Василя вважали зниклим безвісти. Справжню долю батька донька дізналася випадково в червні 2022-го, коли натрапила на його ім'я в одному з телеграм-каналів. З того моменту почалася виснажлива боротьба за його повернення.
Вікторія оббивала пороги десятків інстанцій. Дівчина писала сотні листів до Нацбюро, Червоного Хреста, Координаційного штабу та Міноборони. Знадобилися навіть професійні навички — Вікторія вчиться на журфаці Вінницького педуніверситету, тож знала, як правильно складати офіційні звернення, аби їх не проігнорували.
Через Координаційний штаб родина крок за кроком відстежувала географію батькового ув'язнення. Спочатку Василя тримали у 36-й колонії в окупованому Суходольську на Луганщині. Згодом етапували вглиб Росії — до виправної колонії №1 у місті Чебоксари. За ці роки звістку від батька вдалося отримати лише двічі через побратимів, які звільнилися раніше:
«Вони розповіли, як він почувається. Тато просив переказати тільки те, що в нього є сім'я, є донька і він неймовірно сумує».
Пророчий сон та найважливіший дзвінок
Напередодні обміну бабусі наснився дивний сон: ніби до хати прийшов майстер лагодити справний телевізор. Наступного ранку родина зрозуміла символізм цього сну — з екранів телевізорів та стрічок новин по всій країні пролунала головна звістка: Василь Кошін вільний.
Перша телефонна розмова після чотирьох років розлуки була короткою, але найважливішою в житті.
«Перше, що тато сказав: "Я скучив". Потім розпитував, де я навчаюся, ким хочу стати. Ми просто розмовляли... Це було те, чого я чекала так довго», — ділиться дівчина.
Попереду у Василя тривалий етап медичного обстеження та психологічної реабілітації. Але найважче вже позаду. Родина рахує дні до моменту, коли зможе обійняти батька особисто — вперше за понад чотири роки розлуки.
