17 вересня у ВДПУ імені Михайла Коцюбинського відбувся святковий захід, присвячений 162-й річниці від дня народження видатного українського письменника, громадського діяча та педагога, чиє ім’я носить університет.
Дійство розпочалося музикою скрипки у виконанні Юрія Кшивака, викладача факультету мистецтв і художньо-освітніх технологій. Звучання інструмента органічно поєдналося з художнім словом: здобувачка ступеня вищої освіти бакалавра факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха Віталіна Баранюк прочитала уривок із «Intermezzo». Образи жайворонків, поля, сонця та небесних звуків одразу задали особливу атмосферу — ту, у якій слово Коцюбинського звучить не як сторінка з підручника, а як живе переживання.
Для університетської спільноти ця дата має особливе значення. Ім’я Михайла Коцюбинського не лише закарбоване в назві університету — його гуманістичні ідеї, любов до людини, освіти, культури та України продовжують жити в діяльності викладачів і студентів.
Під час заходу до присутніх звернулася в.о. ректора ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, доктор філософських наук, професор Наталія Замкова.
Важливою частиною програми стала розмова про творчість письменника та її зв’язок із європейським модернізмом і світовим літературним контекстом. До вітального слова запросили завідувача кафедри української літератури факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха, кандидата філологічних наук, доцента Аллу Віннічук.
Продовжили програму студенти університету. Художнє слово, вокальні та музичні номери створили цілісну мистецьку композицію, у якій прозвучали мотиви творчості Коцюбинського — любов до рідної землі, родини, людини, краси та свободи.
Зокрема, здобувачка ступеня вищої освіти бакалавра факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха Софія Перець представила художнє слово, після якого прозвучала українська народна пісня «Летів пташок».
Тема родини та батьківської любові знайшла продовження у вокальному виступі Мар’яни Слюсар, здобувачки ступеня вищої освіти бакалавра факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха та факультету мистецтв і художньо-освітніх технологій. У її виконанні прозвучала «Батьківська пісня» з репертуару Оксани Білозір.
Фінальним акордом стала музична композиція у виконанні Анастасії та Софії Слободянюк — своєрідне мистецьке вітання Україні, яка у творчості Коцюбинського постає як простір любові, краси, людської гідності та прагнення до свободи.
Творчість Михайла Коцюбинського й сьогодні відкривається по-новому. Його слова про людину, природу, Україну та відповідальність кожного за своє життя залишаються співзвучними сучасності.
162 роки потому ми продовжуємо читати Коцюбинського, говорити про нього, досліджувати його творчість і — найважливіше — передавати його ідеї наступним поколінням.
Саме так живе пам’ять — не лише в датах, а в слові, музиці, освіті та людях, які продовжують справу своїх великих попередників.
