«Ми говоримо, щоб не згаснути. Ми любимо, щоб перемогти» — ці слова стали маніфестом музично-літературної зустрічі, що об’єднала студентів та викладачів у Міжнародний день поезії. Це був не просто захід, а спільна терапія та молитва за тих, хто тримає небо, і тих, хто чекає на повернення своїх захисників.
Поезія під час війни перестає бути просто літературою — вона стає бронежилетом для душі. Саме такою була атмосфера вечора, де рядки Ліни Костенко перепліталися з авторськими віршами студентів, чиї життя назавжди змінила повномасштабна війна.
Голоси незламності
Музика, що єднає
Музична палітра зустрічі додала заходу особливої духовної сили. Від щемливої «Нас весна не там зустріла» у виконанні Мар’яни Слюсар до виступів дуету «Даяна», сестер Слободянюк та Івана Кобця — кожен акорд нагадував про те, що наша культура є нашою ідентичністю, яку неможливо знищити.
Поезія Вільних
Важливою частиною події стало нагородження переможців конкурсу «Поезія Вільних». Цьогоріч журі обирало найкращих серед 46 робіт, а переможці в номінації «Авторська поезія» — Вікторія Копинець, Єлизавета Дидик, Тетяна Яковлева та Софія Новосьолова — довели, що слово молоді сьогодні гостре та правдиве.
Завершальним акордом вечора стали «Кольорові миші» Ліни Костенко у виконанні Владислави Сафарової — символ того, що навіть у «сірі» часи ми повинні зберігати свою яскраву індивідуальність та вірність ідеалам.
Університетська спільнота продовжує тримати свій фронт. Адже Перемога народжується там, де пам’ятають, творять і діють щодня.
