У світі, де інфопотік нагадує цунамі, виживає не той, хто пише швидше, а той, хто розповідає цікавіше. Саме тому аудиторія 2-го курсу журналістики ВДПУ на кілька годин перетворилася на лабораторію сенсів. До майбутніх медійників завітала Олеся Шуткевич — експертка з комунікацій, PR-менторка та випускниця рідного факультету, щоб розібрати «на запчастини» магію сторітелінгу.
Зустріч пройшла у межах дисципліни «Практична журналістика» (курс доцента Вадима Мазурика). Але замість конспектів — реальні кейси, замість теорії — створення власних світів.
Бліц із менторкою: Олеся Шуткевич про «код» успішного тексту
Ми поставили Олесі кілька запитань про те, чому одні історії «злітають», а інші — ні.
— Пані Олесю, у чому головна помилка початківців, які намагаються написати «сильну історію»?
— Найчастіше це відсутність фокуса. Намагаються запхати в текст усе й одразу. А секрет у деталях. Одна влучна деталь — старі кросівки героя чи тремтіння рук — скаже більше, ніж три абзаци описів.
— Сторітелінг у PR та в журналістиці — це різні речі?
— Інструменти одні й ті самі: драматургія, конфлікт, емпатія. Але мета різна. У журналістиці ми шукаємо правду, у PR — формуємо лояльність. Проте в обох випадках ви програєте, якщо не викличете у читача довіру.
Від героя до конфлікту: як працювала «майстерня»
Практична частина зустрічі нагадувала «мозковий штурм» у редакції великого видання. Студенти не просто слухали — вони творили.
- Пошук героя:учасники вчилися бачити потенціал для сюжету там, де звичайний перехожий бачить буденність.
- Формування конфлікту: розбирали, чому без перешкод історія не «дихає».
- Робота з емоціями:як торкнутися серця аудиторії, не вдаючись до дешевих маніпуляцій.
Голос аудиторії: що кажуть студенти?
Для другокурсників такі зустрічі — це можливість «синхронізувати» академічні знання з реальним ринком медіа.
«Ми звикли думати структурою: лід, основна частина, висновок. Олеся показала нам, що структура — це лише скелет, а м’ясо й кров історії — це емоції та відповідальність автора перед своїм героєм», — ділиться враженнями одна зі студенток.
Системна співпраця кафедри з практиками, яку курує Вадим Мазурик, доводить: у Вінниці готують не просто «дипломованих спеціалістів», а гравців медіаринку, які розуміють ціну кожного слова. Справжній сторітелінг починається з уважності до людей. І, судячи з гарячих дискусій у залі, майбутні журналісти це засвоїли.
