Перейти до основного вмісту

Обличчя солідарності: у Вінниці презентували фотолітопис року незламності та допомоги

В обласному краєзнавчому музеї Вінниці відкрилася експозиція, що не потребує зайвих слів. Фотовиставка, присвячена річниці діяльності ВОО ГО «Захист держави», стала не просто звітом про виконану роботу, а дзеркалом суспільних змін, які переживає регіон. Крізь об’єктив фотокамер глядачі побачили шлях організації: від перших волонтерських зборів до масштабних програм підтримки тих, хто найбільше постраждав від війни.

Рік у цифрах та долях

Голова осередку Роман Корченюк, підбиваючи підсумки року, наголосив на системності допомоги. Діяльність організації охоплює найскладніші напрямки: від підтримки військовослужбовців на передовій до опіки над родинами загиблих, зниклих безвісти та внутрішньо переміщених осіб.

Про роботу «на місцях» розповіли керівники Гайсинського та Хмільницького осередків. Кожна громада має свої виклики, проте спільним знаменником залишається потреба у психологічній реабілітації. Як зазначила психолог організації, професійна допомога постраждалим від війни сьогодні є фундаментом відновлення всього суспільства.


Регіональні медіа як міст між волонтерами та громадою

Захід відвідали майбутні медійники — другокурсники кафедри журналістики ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Для студентів ця виставка стала практичним уроком з візуального сторітелінгу та етики висвітлення чутливих тем.

До присутніх звернувся представник Нацради з питань ТБ і РМ у Вінницькій області, доцент кафедри журналістики Вадим Мазурик. Він закцентував на тому, наскільки важливою є роль регіональної журналістики саме зараз.

«Відповідальна журналістика в умовах воєнного часу — це не лише інформування, а й фіксація нашої солідарності. Місцеві медіа мають бути тим майданчиком, де голос волонтера та історія переселенця звучать голосно та чесно», — підкреслив Вадим Мазурик.

Більше ніж фотографія

Виставка представила результати роботи через особисті історії. Кожен знімок — це конкретна доля: ветеран, що повертається до життя; родина, яка знайшла новий дім; волонтер, що попри втому продовжує рух. Для журналістів-початківців такий формат став можливістю осмислити поняття соціальної відповідальності не через терміни у підручнику, а через погляди людей на світлинах.

Ця експозиція — нагадування про те, що громадянська солідарність у 2026 році є тією силою, яка тримає тил і наближає спільну перемогу.



Текст: Валерія ХРЕПТУС.  Фото: Каріна ЧЕТКАРЬОВА, Валерія ХРЕПТУС

Популярні дописи з цього блогу

Світлини, що кричать: у Вінниці відкрили експозицію про перші місяці війни

Вінниця, 2026 рік. Мистецький центр ВДПУ імені Михайла Коцюбинського на деякий час перетворився на німий маніфест пам’яті. Тут відкрили фотовиставку «Київ атакований», яка стала спільним проєктом закладу та 60-го Будинку офіцерів Повітряних Сил ЗСУ. Експозиція авторства фотографа Костянтина Ревуцького — це не просто кадри, а задокументована хроніка лютого та березня 2022 року. Саме тоді Київщина прийняла на себе перший нищівний удар, результати якого тепер споглядають вінничани та гості міста.

Між TikTok-естетикою та жорстким сарказмом: як Лесь Подервʼянський «розірвав» залу у Вінниці

Сучасна українська молодь — це покоління контрастів. В їхніх смартфонах нішеві поетичні антології та бестселери про ментальне здоров’я сусідять із мемами про «відсутність ресурсу», а захоплення витонченим фентезі легко уживається з любов'ю до чесного, грубого та справжнього контенту. У світі, де панують штучний інтелект та вилизані фільтри Instagram, молоді люди дедалі частіше шукають те, що неможливо підробити — трушність. Саме тому на концертах Леся Подервʼянського поруч із сивочолими інтелектуалами завжди можна побачити двадцятирічних. Для них Подерв’янський — це не просто «класик із касет», а символ абсолютної свободи самовираження.

Гра за правилами правди:

Сучасна освіта входить у фазу, де класичні лекції поступаються місцем інтерактивним симуляціям. Як навчити майбутнього журналіста відрізняти фейк від факту за лічені секунди, не перетворюючи навчання на нудну рутину? Відповідь на це запитання дали науковці кафедри журналістики ВДПУ у своїй новій монографії. Видання «Гейміфікація освітнього процесу як основа розвитку професійних компетентностей журналіста» стало результатом ґрунтовної науково-дослідної роботи. Автори дослідження — Віталій Гандзюк, Петро Слотюк та Ірина Одобецька — запропонували новий погляд на підготовку медійників в умовах інформаційного хаосу. Чому гейміфікація — це не просто «ігри»? Автори доводять: впровадження ігрових механік в освітній процес — це найефективніший шлях до засвоєння складних навичок, зокрема фактчекінгу. У монографії детально розібрано психологічні механізми мотивації: коли студент не просто отримує оцінку, а «проходить рівні», змагається у швидкості верифікації даних та відточує майстерність у безп...