Перейти до основного вмісту

«Інфогігієна — це бронежилет у світі фейків»: у Вінниці презентували практикум із медіаграмотності

Ми живемо в епоху, де інформації більше, ніж кисню, а маніпуляції поширюються швидше за перевірені факти. У світі, де кожен пост у соцмережах може бути частиною ІПСО, навичка критичного мислення стає базовим інстинктом виживання. Саме цій темі присвячене нове видання, яке днями презентували у Вінниці — навчально-методичний посібник «Читати між рядків: практикум із медіаграмотності».

Авторами видання стали знані експерти медіасфери — кандидат наук зі соціальних комунікацій, доцент Віталій Гандзюк та дослідниця медіакомунікацій Ірина Одобецька.

Від авторів: Чому «між рядків»?

Під час презентації автори наголосили, що головна мета посібника — перетворити пасивного споживача контенту на прискіпливого аналітика.

Віталій Гандзюк, співавтор:

«Сьогодні журналістика та PR часто використовують методи фреймінгу — коли одну й ту саму подію можна подати як тріумф або як катастрофу, просто змінивши ракурс. Наш посібник вчить бачити ці "шви" у текстах. Ми хотіли дати студентам і колегам не просто теорію, а реальні алгоритми: як розпізнати маніпулятивний мем чи приховану логічну хибу, яка змушує нас приймати хибні рішення».

Ірина Одобецька, співавторка:

«Ми зосередилися на візуальному складнику та цифрових трендах. Сучасна пропаганда — це не лише нудні газетні колонки, це TikTok-ролики, гумор та емоційні тригери. Читати між рядків сьогодні означає розуміти, яку емоцію в тобі намагаються викликати і навіщо. Це наш спільний внесок в інформаційний імунітет суспільства».

Презентація зібрала освітян, медійників та майбутніх журналістів, які вже встигли оцінити прикладний характер видання.

Вадим Мазурик, медіаексперт, доцент кафедри журналістики:

«Цінність цього практикуму в тому, що він "живий". Тут розібрані механізми інформаційних маніпуляцій, які ми бачимо у стрічках новин щодня. Це чудовий інструмент для викладачів, адже він містить готові вправи та кейси. Це саме те, що потрібно для формування відповідального медіапростору».

Яна, студентка 3-го курсу:

«Найбільше зачепив розділ про використання мемів як інструментів впливу. Ми звикли сприймати їх як розвагу, а виявляється, це потужний канал ідеологічної обробки. Посібник допомагає зняти "рожеві окуляри" і дивитися на контент критично, але без параної».


Посібник адресований не лише вузькому колу фахівців, а й кожному, хто прагне зберегти здоровий глузд у цифровому суспільстві.

Вміння відрізнити фейк від факту — це сьогодні питання не лише професіоналізму, а й особистої безпеки. Як зазначають автори, відповідальне споживання медіаконтенту починається з кожного кліку.


Редакція медіа «ЗМІни»

Популярні дописи з цього блогу

Світлини, що кричать: у Вінниці відкрили експозицію про перші місяці війни

Вінниця, 2026 рік. Мистецький центр ВДПУ імені Михайла Коцюбинського на деякий час перетворився на німий маніфест пам’яті. Тут відкрили фотовиставку «Київ атакований», яка стала спільним проєктом закладу та 60-го Будинку офіцерів Повітряних Сил ЗСУ. Експозиція авторства фотографа Костянтина Ревуцького — це не просто кадри, а задокументована хроніка лютого та березня 2022 року. Саме тоді Київщина прийняла на себе перший нищівний удар, результати якого тепер споглядають вінничани та гості міста.

Між TikTok-естетикою та жорстким сарказмом: як Лесь Подервʼянський «розірвав» залу у Вінниці

Сучасна українська молодь — це покоління контрастів. В їхніх смартфонах нішеві поетичні антології та бестселери про ментальне здоров’я сусідять із мемами про «відсутність ресурсу», а захоплення витонченим фентезі легко уживається з любов'ю до чесного, грубого та справжнього контенту. У світі, де панують штучний інтелект та вилизані фільтри Instagram, молоді люди дедалі частіше шукають те, що неможливо підробити — трушність. Саме тому на концертах Леся Подервʼянського поруч із сивочолими інтелектуалами завжди можна побачити двадцятирічних. Для них Подерв’янський — це не просто «класик із касет», а символ абсолютної свободи самовираження.

Гра за правилами правди:

Сучасна освіта входить у фазу, де класичні лекції поступаються місцем інтерактивним симуляціям. Як навчити майбутнього журналіста відрізняти фейк від факту за лічені секунди, не перетворюючи навчання на нудну рутину? Відповідь на це запитання дали науковці кафедри журналістики ВДПУ у своїй новій монографії. Видання «Гейміфікація освітнього процесу як основа розвитку професійних компетентностей журналіста» стало результатом ґрунтовної науково-дослідної роботи. Автори дослідження — Віталій Гандзюк, Петро Слотюк та Ірина Одобецька — запропонували новий погляд на підготовку медійників в умовах інформаційного хаосу. Чому гейміфікація — це не просто «ігри»? Автори доводять: впровадження ігрових механік в освітній процес — це найефективніший шлях до засвоєння складних навичок, зокрема фактчекінгу. У монографії детально розібрано психологічні механізми мотивації: коли студент не просто отримує оцінку, а «проходить рівні», змагається у швидкості верифікації даних та відточує майстерність у безп...